Поява часу або post-after-post

Нема диму без вогню. Нема зимового настрою без снігу. 31 грудня. Ліпимо уявних сніговиків, ловимо неіснуючі сніжинки.

Я повністю "відійшла від вогню". Довго не писала якихось справжніх постів. Але раптом... Щастя забриніло в повітрі) Початок канікул. Благословенна пора. Нарешті з'явиться час. Не варто його згаяти. Правда ж?

Я трохи порозпитувала людей про їхні плани на канікули. Кажучи правду, не всі дуже натхненні. Немає святкового настрою, що й не дивно. 

Але ми тут посиділи, порадились, нашорошили вуха, підготували лапи і вирішили вам допомогти з новорічним настроєм і планами на святковий час. Enjoy the silence  holidays)

СлухаТи

Цікава розмова.

Варто зайняти голову чимось розумним і цікавим водночас.

слухати і чути

Послухайте Прохаська:

"Речі, виявляється, взагалі потрібні передовсім для того, щоби мати що робити, врешті решт усі найпотрібніші речі є більше чи менше спеціалізованими інструментами. Чим вони менш спеціалізовані, тим краще і для них, і для тих, хто ними щось робить. Тоді вони дарують лише орієнтир – що можна робити, і впевненість, що робити можна." 

Look, see, watch

Як вам листопад? Мені він видається неймовірно сумним. То все навчання навколо, похмура погода, великі куртки і мало (мал0 закінчується на нуль) поїздок.

Та щось таки коїться.

зупиняйся і помиляйся

Чи то я раптово почала присікуватись до кожного стовпа, чи просто оголошення перетворились на ололошення....

Для кращого ефекту раджу переглянути перший пост про помилки.

що було і що буде

Листопад. Коли зима вже скоро, але ще є час)

Листопадовий настрій особливий, як і кожного місяця. Погода змінна. Настрій теж.

Давайте пограємось зі словом "можливо")

Спи до завтра

Уночі справджуються мрії багатьох з нас - хтось стає супергероєм, хтось повертається у минуле, хтось балакає з улюбленим актором. Вимикається світло, гаснуть ліхтарі. Ніч приносить сон. Сон приносить...цікаві історії.

Дякую Насті Конєвій за ілюстрації)
Дякую друзям за сни)

Косів

Недільний вечір змушує мене вчитись. Краще кажучи, я сама себе змушую. Адже, не маючи якихось точних термінів, починаю відтягувати все на останній момент, коли залишається лише одне - сісти, засумувати і зробити.

Можливо, колись я навчусь все сплановувати і розмежовувати. А зараз можу лишень ще трохи відкласти точку занурення у навчання, написавши пост про Косів.

Гарного вам вечора.

Майте терпіння)

Гостинність

Як люди вивчають іноземну мову? Пишуть, читають, бавляться. Слухають музику. Дивляться фільми. І ще деколи говорять. Балакають на різні теми, починаючи з "Let me introduce myself" і закінчуючи "Possible effects of shale gas production". 

Беручи участь у дискусіях про особливості різних культур, я не раз чула, що "українці - добрі, щедрі і дуже гостинні". 

Які? Гостинні?- думала я собі. - Та де.

Цього тижня зрозуміла, що страшенно помилялась. Українці - найбільш гостинні люди у світі.

Поїзди

Доброго ранку /дня /вечора

До вашої уваги...(там-тара-рам - звучить урочиста музика). 

Слова - Кольоровий Олівець.

Ілюстрації - b.R.

Укрзалізниці присвячується.

І сміх, і правопис

Правила для слабаків)

Можливо, автори вважають, що це виглядає більш претензійно та виклично, ніж відоме багатьом "second hand")

солодкий нелистопад

Календар каже,  що вже жовтень. Хоча понеділок явно натякав на зиму, посипаючи все навколо густим снігом. 

Восени настрій стає дуже дивним,  пронизуючись наскрізь враженнями від жовтого й сухого, кашляння, чхання, таблеток ковтання. Ми з Максом вирішили зробити тиждень особливим, вибрали тему солодощів і ось....Життя нам повірило) То були справді смачнезні дні.

Механічний апельсин

Почавши цікавитись режисерами, акторами, фільмами, деталями зйомки, я відкрила для себе Стенлі Кубрика. Його дивакуватість, стриманість, ретельність, надзвичайна увага до дрібних деталей, специфічний стиль фільмів... Я подивилась хвалене "Сяйво". Потім перейшла до "Механічного апельсина" і... О, ні!

-Як можна?-думала я собі. Як можна дивитись на ту всю огидність, брутальність, жорстокість?

Пройшов час. Фільм я так і не додивилась. Зате прочитала книгу.

Ентоні Берджес. Механічний Апельсин.

Львів

Всі говорили, писали, читали про Форум видавців. Я собі думала, що зможу побути у Львові декілька днів. Нікуди не поспішати, піти на всі цікаві штуки, побачити мільйон письменників і критиків...Гарно потусити і накупити книжок.

Звісно, все сталось зовсім трохи не так.

Ніагара падає

Ще в поїзді з Криму до Франківська ми з Максом потирали спечені носи і думали, що засумували за західними людьми, горбами, горами, лісами. Вирішили, що треба якнайшвидше гайнути кудись. І, не зважаючи на перевантаженість перших тижнів навчання, ми таки втекли з міста на деякий час)

Сімферополь

Поїзд, який мав довезти нас до Франківська, вирушав о 10 вечора. Цілісінький день попереду. У нас є маленька карта, трохи грошей і бажання обійти все місто.

Сімферополь, невже ти приємно нас вразиш?

Бути на морі

Якщо живеш в наметі біля моря, логічно сподіватись, що прокинувшись зранку, відчуєш легенький вітерець і побачиш неосяжну блакить.

Хотіти на море

Якщо чогось дуже хотіти...Якщо чогось дуже не хотіти...Якщо нічого ніколи не хотіти...Все буде класно! Головне - купити квитки на поїзд, скласти наплічники (щоб потім могти скаржитись на перевантаженість), прихопити найближчих друзів і гайнути на море.

Повернення

Вітання. От ми і з'явились - я та осінь.

Головне - не нити за літом. Кидайтесь листям, не спіть на лекціях і купуйте теплі шарфи. 

Я чомусь неймовірно повільна. Голова переповнена новими враженнями, подіями, людьми. Навіть маючи величезне бажання поділитись морськими світлинами і дивними розповідями, я поки все фільтрую, смакую і показую вам щось зовсім інше.

Ми з Максом зловили НЛО.

А чим почалась ваша осінь?

Нова пора року. Нові ідеї. Нові пости. 

Ціную ваше читання.

Серпень

Офіційно оголошую - скоро закінчення літа.

Але ви не хвилюйтесь. Хапайте чемодани і мандруйте геть. Серпень ідеально для цього підходить. Іздик гарно то описує.

Не буду багато триндіти. І сама втечу) 

Пес

Ми з Максом вигадали класну гру, якою можна розбавляти вільний час. Знайомтесь. 
Це - Пес.

Маленька невдаха

Для чого створені вечори?

гуляння

малювання

лежання

цілування

вихваляння

проводжання

догоджання

обнімання

та чого завгодно.......

Мій вечір був придатним для катання і "удурніпригодипотрапляння".

Книжковий магазин Блека

Офіційно стверджую: я закохалась. І не в абикого, а в найакогольнішого, найнеохайнішого, найталановитішого, найпрокуренішого власника книжкової крамнички. Бернард Блек, давай одружимось)))

27, 28

Субота...Неділя.

Прошу пробачення, але все настільки перемішалось у моїй голові, що зараз не можу нормально згадати - хто коли виступав. Тож нехай все буде великим фестивальним днем)

Що ми їли?

Мільйон всього. Фестиваль видався не таким вже й голодним)

26

Нарешті на інші землі. Львівська область скоро вже мала вітати нас. Довго тряслися у забитому поїзді. Було дуже жарко. Але тішили люди навколо і мільйон рюкзаків, обвішаних каріматами, чашками та всякими іншими штуками. 

Франко Фест

Фестивалі добрі тим, що можуть надихати, розважати, знайомити, зачаровувати і дивувати. 26,27,28. Стрий, Дрогобич, Нагуєвичі. Спека, гроза, озеро. Липко, весело, змучено. Ігри, музика, балаканина. Яблука, вода, цукерки. Все докупи, все без зупи.

26 липня

27 липня

28 липня

50 кілометрів

"...втома - це стан, коли говориш сам із собою..."

Супердупер інтерв'ю

И. Доброго вечора, Таню. Скажіть, прошу дуже, чим ви займаєтесь влітку?

Ь. Нічим таким неймовірно мудрим. От сьогодні їздила на ровері до Галича.

И. Справді? Самотньо ви це зробили?

Ь. Ні, ні. З моєю подругою Світланкою.

И. Пречудово. Скільки то кілометрів ви прокрутили педалями і скільки часу на то втратили?

Ь. Ні мало, ні багато - 50 км вкупі.

Раз, два, три. Швидко на пікнік іди)

Люди люблять розрізняти, виокремлювати і розподіляти. Особливо їм подобається створювати класифікації. Може колись хтось писатиме курсову про види пікніків (дуууже сумнівно). Допоможу тій особі мати ще один пункт у списку використаних джерел.

1. Пікнік спланований (навантажений)

То такий вид пікніку, який можна назвати як завгодно - барбекю, шашликопоїдання, чогосьтамрозпивання. Визначальною рисою є велика кількість їжі, тобто, можливість організаторів порядно до всього приготуватись, закупитись і створити гарну атмосферу.

Їжа

Everything Is Illuminated

Донт бі дістресд. Мій початок був саме таким. Ми сиділи з дівчатами у когось вдома, пили кавучай, їли щось смачне і дивились фільм Everything Is Illuminated. 

Метафізика - це чиєсь все

Всі знають про Харукі Муракамі. Хтось говорить про нього, хтось співає пісні, а дехто читає його книги.

Руки, ростіть правильно

Вічно читаючи "Як зробити...", "Як навчитись..." і т.ін., починаю чимось (+кимось) захоплюватись і вірити, що в мене руки теж з потрібного місця ростуть. Зазвичай, потім переконуюсь в протилежному).

Тим не менше, остання спроба виявилась не такою вже й безнадійною. Декупаж в кожну хату)

Що я робила?

Взяла коробку, давно забуту коробку, може навіть з дерева. Відкрутила від неї ручку.

Пора почати читати

Читання влітку не є життєвою необхідністю. Навіть більше. Літо вважається найяскравішою порою року, тобто, часом, коли потрібно розважатись, наповнюватись енергією і вітамінами, вдосталь використовувати свою свободу і насичувати пам’ять моментами, які потім можна буде витягнути наверх з далеких закапелків і розсмакувати з гарячим чаєм.

Тим не менше, у моїй голові з’явилась ще одна прочитана книга – “Я обслуговував англійського короля”. Автор – Богуміл Грабал.

Далі крути педалі

Читаю Збруч і не можу натішитись - велосипеди стають все більш популярними. Невже? Невже колись я, уже на той час старша жіночка з не надто спортивними руками-ногами-чи ще чимось там, сяду на свій уквітчаний ровер і спокійно поїду на роботу, вітаючись з моїми знайомими легким помахом руки, бо мені не доведеться трястись по жахливих дорогах. Не буду злякано визирати у вікно, сподіваючись, що мої 2 колеса ще на місці. Не доведеться вибачатись перед ледь не переїханими людьми і втікати з-під автобусів, водії яких чомусь іноді ненависно намагаються беркицьнути тих, хто їде кудись на своїх двох за допомогою інших двох.

Я маю щиру надію, що скоро ми всі будемо більш цивілізованими. Повітря стане чистішим, а тіла - спортивнішими. Адже допоки існують такі фестивалі, люди пишуть роверні статті і створюють натхненні проекти, можна сміливо сідати на свій велосипед і тішитись)

До речі, погляньте на цей прекрасний блог - lvivcyclechic.blogspot.com

Особливо я зацінила чудовий пост зі світлинами мільйонів велосипедів. Адже сама нещодавно почала фотографувати всі можливі ровери.

Наш намет налаштований на дощ

Привіт, я звичайнісінький намет і я ненавиджу сидіти вдома. Правду кажучи, мене витягують з балкону не так вже й часто - зазвичай, влітку чи влітку, або ще деколи влітку. Цього тижня мене знов розкладали і це було просто прекрасно. Як і всі порядні намети, я люблю точність. Тож почнемо спочатку.

Планування - ознака того, що подорож вдасться. Так думаю я. Проте не мій власник і його друзі. Зустрівшись за день до подорожі, вони пришиблено волочились по парку і їли морозиво замість того, щоб детально розплановувати кожну хвилиночку нашого перебування не вдома.

Привіт, перший пост

 Що таке втомащастя, або як спробувати йти в гори 

В одному дівчачому фільмі головна героїня казала, що будь-яке знайомство потрібно присмачувати цікавими деталями. Так от, привіт. Мене звати Таня. Мені 19 років. І я ніколи по-справжньому не ходила в гори. Донедавна. 

Десь на початку липня моя прекрасна одногрупниця Юля сказала: "Їдем в гори". Я відповіла, що ОК. І після недовгих приготувань ми вже спокійно тряслись собі в поїзді Львів-Рахів. Насправді, їзда в поїзді не є найспокійнішим у світі заняттям. Одного разу ми з Максом (Макс - це такий блондин, що часто з'являтиметься на моїх світлинах) їхали звідкись кудись. Мило собі про щось балакали. А потім загорівся поїзд. Просто взяв і почав горіти. Подумаєш. 

Забігаючи наперед скажу, що липнева пригода закінчилась добре, адже містер провідник (тобто, людина, яка знала куди і як йти, тобто, Діма) взяв нас у свої мужні руки і сміливо довів аж на гору. 

Ось і наші щасливі обличчя. А ця голова, що закриває іншу голову, належить саме містеру провіднику.

То ми на горі Синяк.