50 кілометрів

"...втома - це стан, коли говориш сам із собою..."

Супердупер інтерв'ю

И. Доброго вечора, Таню. Скажіть, прошу дуже, чим ви займаєтесь влітку?

Ь. Нічим таким неймовірно мудрим. От сьогодні їздила на ровері до Галича.

И. Справді? Самотньо ви це зробили?

Ь. Ні, ні. З моєю подругою Світланкою.

И. Пречудово. Скільки то кілометрів ви прокрутили педалями і скільки часу на то втратили?

Ь. Ні мало, ні багато - 50 км вкупі.
Google Maps повідомляють, що від Франківська до Галича 25 км. Ну, я їм вірю. Про час вам точно сказати не можу - не маю справжнього спортивного годинника. Лиш знаю, що назад було їхати легше. Частіше спускаєшся вниз.

И. Яка то у вас гарна пригода. Чи все пройшло добре? Ніяких ламань?

Ь. Все було дуже файно. Зразу біля Франківська передній болотник почав дуже тертись до колеса. Тож я його відкрутила. А вже в кінці дня ми з Світою помітили, що колеса трохи спущені.

И. А чим ви займались у самому Галичі? Милувались пам'ятками архітектури?

Ь. Можна й так сказати. Особливо мені сподобались балкони.Такі гарні, обвішані квітами і випраним шматтям. Щодо нашої діяльності. Проїхавши такий шлях, ми неймовірно хотіли плавати. Тож трохи похлюпались у Дністрі. Припав нам до вподоби міст над річкою. Особливо дошки, які вміло прикривали небезпечні місцини.

И. Бачу, маєте багато світлин. Прокоментуйте щось трохи.

Ь. З радістю.

Це є фото, зроблене за допомогою штативчика ("чик", бо маленький), що його мені подарував Енді. Сердечно дякую.

То Світа сидить біля музею, у який ми так і не потрапили.

Це мої ноги. Маю таку дурну звичку робити фотографії ніг на фоні всяких речей. 

То наші ровери обіймаються.

Ця світлина показує основне бажання велосипедистів (water).

Я нарешті спробувала їсти кавун ложкою. Це круто.

Бачите, позаду Світи - міст.

Центр Галича припав мені до вподоби.

И. То що ж, готові здійснювати такі поїздки й надалі?

Ь. Звісно.

И. Що можете побажати нашим читачам?

Ь. Бездонного серпня.