Вічно читаючи "Як зробити...", "Як навчитись..." і т.ін., починаю чимось (+кимось) захоплюватись і вірити, що в мене руки теж з потрібного місця ростуть. Зазвичай, потім переконуюсь в протилежному).
Тим не менше, остання спроба виявилась не такою вже й безнадійною. Декупаж в кожну хату)
Що я робила?
Взяла коробку, давно забуту коробку, може навіть з дерева. Відкрутила від неї ручку.
Підготувала всякі необхідні речі: пензлик, фарбу, олівець.
Розмішала фарбу і почала малювати.
О, ні? Що коїться? Чому залишаються сліди? Макс збоку: "Я казав, що треба купувати валик, а не пензлик".
Пофарбувавши коробку, я заспокоїла себе, що все буде добре. І пішла кудись, щоб повернутись через 2 години - в час, коли фарба вже висохне. Так і сталось. Я втішено нанесла фарбу другим шаром і почала чекати наступного дня.
То вже мав бути другий етап - вирізання і наклеювання.
Прекрасні рибки на прекрасних серветках кажуть: швиденько наклей нас на коробку. |
Рибки плавають по коробці у морі клею. Їх можна врятувати, час від часу проштрикуючи той клей пензликом. |
Та-да. Залишилось тільки полакувати. І вигадати......Що зберігати в такій морській коробці?) |
Клаааас!
ВідповістиВидалити