Як вам листопад? Мені він видається неймовірно сумним. То все навчання навколо, похмура погода, великі куртки і мало (мал0 закінчується на нуль) поїздок.
Та щось таки коїться.
Щиро вітаю всіх з днем студента. Дякую моїм дівчатам за гарний вечір.
Ми на 4 курсі. Вже скоро майже кінець - диплом, плаття, витягування передбачень з пляшки. Напевно, всі позникають на всяких роботах та навчаннях. Створять сім'ї, поїдуть кудись. Перестануть так багато спілкуватись, бо житимуть за сотні кілометрів один від одного. Це сумно. Але ви би знали, як я вже хочу, щоб пройшло кільканадцять років і ми знову зустрілись і поговорили.
Скільки всього змінилось за останні 4 роки). Починаючи з довжини мого волосся і закінчуючи політично-економічно-якесьрозумнеслово ситуацією. Я не надто порозумнішала за цей час. Але зрозуміла, що немає сенсу надто перейматись майбутнім. Більшість найцікавіших речей стаються раптово. Ви погоджуєтесь? Пані та панове, скажіть, що є найважливішим у житті? Чекаю ваших коментарів.
Раджу переглянути фільм "Тіні незабутих предків".
Раджу поїхати кудись відпочити.
Раджу менше радити і більше радіти.
Ви читали книжку "Чарлі і шоколадна фабрика"?
А "Матильду"?
Я читала. І мені дуже подобалось.
Тож, можете уявити мій захват від такої прекрасної знахідки, як диски з аудіокнигами Роальда Дала. Звісно, я їх всіх собі купила. Зрозуміло, неймовірно тішусь. Але є одне "але". Тупа технічна революція. Тепер ні в кого немає CD-плеєрів)
Сподіваюсь на вашу допомогу)
Знаю один класний спосіб тішитись, коли все сумно.
Згадувати, що літо буде)
Немає коментарів:
Дописати коментар