Як люди вивчають іноземну мову? Пишуть, читають, бавляться. Слухають музику. Дивляться фільми. І ще деколи говорять. Балакають на різні теми, починаючи з "Let me introduce myself" і закінчуючи "Possible effects of shale gas production".
Беручи участь у дискусіях про особливості різних культур, я не раз чула, що "українці - добрі, щедрі і дуже гостинні".
Які? Гостинні?- думала я собі. - Та де.
Цього тижня зрозуміла, що страшенно помилялась. Українці - найбільш гостинні люди у світі.
Вкотре переконавшись, що пасивний відпочинок - це не моє, зібрала рюкзак і поїхала в гості до родичів Наталі. Спершу хвилювалась, що заважатиму, набридатиму чи ще щось таке. Думала: навіщо там мене, чи варто їхати, це якось негарно і блаблабла. А потім, як тільки ми переступили поріг, зрозуміла, що все суперпупер класно. Їжа була такою смачною...(Макс прочитає і скаже : тобі лиш би їсти) Я думала, що не зможу повернутись додому, бо не влізу в двері, але все якось обійшлось. Довелось пробиратись через вікно, але ця історія для іншого разу)
Коротше кажучи, я відчула себе рідною)
А зараз, шановні читачі, я розповім вам неймовірну таємницю...
Готові?
Так от, я чомусь ніколи не роблю інформативних світлин. Моя сфера - небо, листки і всілякі милі штучечки, які заледве вкажуть на моє місце перебування. А, ну і ще капці.
Направду, на Косівщині дуже гарно.
Вірші можу лише читати. Хайку - надто далеке і невдале у моєму виконанні. Та все ж) Мій блог - мої правила)
ранок лісовий -
тиша і проміння
золото тепла
Чому їсти на природі так смачно?
Чому в чужому місті спершу подобається все?
Чому найцікавіші ідеї з'являються тоді, коли змінюєш карту своїх доріг?
Чому ми іноді так потребуємо турботи?
Чому комусь вдається прожити мільйон часу разом і їхати в автобусі, взявшись за руки, і викликати заздрість, що вони сиві і щасливі, а хтось юний, дурний і не здатен приймати неегоїстичні рішення?
На ці та інші питання ви знайдете відповідь у своєму серці, коли залишитесь наодинці. Чи вдвох. Чи кудись поїдете.
І на прощання)
Дякую за гостинність. Наталя, дякую за запрошення)
Примітка:
1. Альона, дякую, що не нехтуєш моїми проханнями)
2. Макс проходить дистанцію від кас у Велмарті до камер зберігання, де він забув гаманець, і знову до кас за 2 хвилини 11 секунд.
Гарного часу)
Немає коментарів:
Дописати коментар