Таня, відійди від вогню: Варшава

Столица столиця столицо столицить.

Як тільки субота, негайно збирайте всі чемодани, а краще маленькі рюкзачки, а ще краще манюні сумочки (щоб менше за собою тягати) і біжіть сідати на прекрасний автобус, який тішить студентів знижками і дозволяє доїхати до Любліна за 11 злотих, а може й до Варшави за половину ціни...

Селфі-і-і-і!

Чи помічали Ви коли-небудь сумну убогість наших вокзалів? Впевнена, що мали нагоду зауважити навіть ще сумніші вокзальні околиці, переповнені сміттям і поспіхом. Деколи миєш руки у громадській вбиральні і думаєш: "Чому не можна зробити все нормально? Щоб було зручно й гарно. Чи хоча би чисто й зручно? Або чисто, комфортно і безкоштовно?".

У Варшаві хитромудрий автовокзал. Прикрашений найвищою спорудою міста, вокзал легко усуває навіть найзавзятіші спроби загубити шлях до нього.

Ватні хмарки над іграшковим містом.

Побувши у столиці нещасні 8 годин, я вирішила, що Варшава гарна, але надто контрастна. Можливо, все залежить від кута, під яким ти дивишся на світ. У калабані дехто бачить лише брудну воду, а не зірки.

От візьму і закидаю вас зараз мудрагельними ванільними фразочками. Ready, Steady, Go!

Хто знає про термін придатності кохання? Коли люди знайомляться/закохуються/одружуються, то не знають про час "вжити до". Зараз стосунки стають все більш цифрово-телефонними, смско-смартфонними. Це щось скороминуще (принцип викидай, а не ремонтуй). Звісно, є особи, які не проростають мохом в соцмережах. Вони надсилають один одному листівки і прагнуть справжнього спілкування. Я за таких людей дуже тішусь. А ще більше радію, що є прекрасні парочки людей похилого віку, які подорожують, гуляють, тримаються за руки і поводяться так, ніби щойно машина часу перенесла їх з далекої молодості, додавши трохи сивини і мудрості.

Варшава витончена, виточена, кольорова, спокійна і наповнена.

Назва фото: "Знайди Олю".

Фото на фото.

Потанцювали собі трохи.

Почитали.

І пішли до бібліотеки Варшавського університету, на скляному даху якої розмістився прекрасний ботанічний сад.

Як стверджує Вікіпедія, на цьому фасаді знаходяться вісім плит із символічними написами:

Ноти фрагмента Етюду Сі-бемоль мінор Кароля Шимановського
Математичні формули нормального розподілу, числа Пі, структури нуклеїнової кислоти та Основні рівняння електродинаміки
текст на санскриті з фрагментами Ріг-веди, Упанішад та Бхагавад-гіти
текст на івриті з Книги пророка Єзекіїля 3, 1-3,
текст арабською мовою з «Книги Тварин» Аль-Джахіз
текст грецькою мовою з діалогу Платона «Федр»
текст давньоруською мовою з Повісті временних років
текст древньопольскою мовою «Виклад чесноти» Яна Кохановського.

Маленький рай.

Ось так виглядає "внутрішній світ" бібліотеки. Простора, світла, модно-ментолово-сметанкова.

Польські філософи XX століття: Казимир Твардовський, Ян Лукашевич, Альфред Тарський та Станіслав Лесневський.

Помічаємо Україну там, де її, можливо, немає.

Таку прекрасність можна побачити з даху бібліотеки. І це я не тільки про Олю говорю).

Після бібліотечної зелені, молочно-кавові будиночки здавались не менш гарними. Ми просто гуляли, згадували дорогу до Старого Міста, намагались сфотографувати атмосферу міста і зрозуміти його настрій.

Говорили з продавцями, блукали у пошуках Старбаксу (він, до речі, не виправдав очікувань), намагались вмістити Варшаву в один день.

Мур пахне старовиною. Чесно)

Ця панда на роликах - просто символ більшості подорожей). Мчиш від однієї архітектурної пам'ятки до іншої, фотографуєш все підряд, ловиш на собі насмішкуваті погляди через якийсь не такий одяг/акцент/тип поведінки, врешті втомлено десь примощуєшся і намагаєшся зафіксувати у пам'яті все побачене чи почуте.