Холм

Коли їдеш з Майзлів по Січових, то бачиш, як стометрівка перетворюється у суцільну пляму - бліки сонця, люди-люди-люди, кав'ярні, гірлянди, дерева, морозиво і сонце. Багато сонця. Ти йдеш по сотці, а назустріч Прохасько зі своїм собакою (побачити Прохаська завжди хороша прикмета). Купа твоїх друзів, чи друзів друзів, чи далеких знайомих. Чи просто людей, які вигулюють свої тіла по головній вулиці міста. А потім кольорова тітонька з морозивом. А потім фонтан...Ой, сумую за тим Станіславовом. У Холмі теж є сотка, але вона трохи безлюдна. 

Щодо всього іншого, то Холм і Франківськ дуже подібні.

У Холмі ми не знайшли якихось крутих арт-кафе, але побачили уквітчану галерею.

Це місто невеличке, але дуже доглянуте. ЛавоЧКИ, квітниЧКИ, смітниЧКИ (я навіть знайшла смітник для собачих какульок). Всі ці речі роблять життя комфортнішим.

У дзвіниці. 

Мені дуже сподобався фонтан. Кажуть, уночі він світиться.

Божественно.

У цьому містечку ніби й не дуже є що робити, але завжди можна щось вигадати)

Список справ:

-фотографуватись у парку (там ще можна "качатись", танцювати і знімати дурні відео);

-шукати місця де можна поїсти;

-гуляти по місту;

-шопінгувати;

-знаходити місця де можна поїсти (ми віднайшли одне дуже круте кафе...там виноград, смачна їжа і класний інтер'єр...за 4 дні Леся чекіниться там вже 4 раз)

 

 

 

-їсти)))) (скільки разів за ці дні я чула щось на зразок "Як класно їсти" чи "Їжа - це таке щастя")

До речі, ми таке їмо, що це можна вмерти: бутерброди з сиром на сирі з гранульованим сиром, суцільні йогурти і сосиски. Ну, і піцу. І морозиво, бо як без нього. У нас навіть були вечори "пиво-чіпси-дурні жарти" та "морозиво-сльози-говоримо про хлопців".

-ходити на лекції, дивитись страшні фільми за мотивами Едгара По, знайомитись зі всякими поляками, намагатись зрозуміти польську;

-займатись "інтеграційними" танцями

Жити в гуртожитку - взагалі окрема тема. Ми в 24 кімнаті. Вона найкрутіша! Чесно-чесно-чесно. У нас навіть є своє привітання. І свої жарти, які може ніхто й не зрозуміє.

- Блін, я на цій фотці так негарно вийшла...

- Нічо, обріжемо тебе в паверпойнті.

(шо...якому паверпойнті?)

Сидимо у кафе, читаємо меню, говоримо собі, що у поляків дуже багато ж, ш, ч звуків. А ще отой дивний рж. Придумали фразу для опису всієї туси:

Випили ржаного пива, пажралі, паржалі.

Такі "ікони стіля", як ми навіть одягаються під колір всього (особливо їжі).

Все пишу і думаю, що розповідь якась надто проста, дуже суха, зовсім ніпрошоШна. Думаю, це все через стиль життя. Важко бути суперемоційним (не хочеться все ускладнювати) у такому простому й комфортному містечку.

Привіт всім з Хелму)