Привіт, перший пост

 Що таке втомащастя, або як спробувати йти в гори 

В одному дівчачому фільмі головна героїня казала, що будь-яке знайомство потрібно присмачувати цікавими деталями. Так от, привіт. Мене звати Таня. Мені 19 років. І я ніколи по-справжньому не ходила в гори. Донедавна. 

Десь на початку липня моя прекрасна одногрупниця Юля сказала: "Їдем в гори". Я відповіла, що ОК. І після недовгих приготувань ми вже спокійно тряслись собі в поїзді Львів-Рахів. Насправді, їзда в поїзді не є найспокійнішим у світі заняттям. Одного разу ми з Максом (Макс - це такий блондин, що часто з'являтиметься на моїх світлинах) їхали звідкись кудись. Мило собі про щось балакали. А потім загорівся поїзд. Просто взяв і почав горіти. Подумаєш. 

Забігаючи наперед скажу, що липнева пригода закінчилась добре, адже містер провідник (тобто, людина, яка знала куди і як йти, тобто, Діма) взяв нас у свої мужні руки і сміливо довів аж на гору. 

Ось і наші щасливі обличчя. А ця голова, що закриває іншу голову, належить саме містеру провіднику.

То ми на горі Синяк. 

Спершу, я думала, що не зможу піднятись. Що це занадто виснажливо і блаблабла. Правильно думала)). Спочатку справді важко. Весь час хочеться пити, а ноги не розуміють чому вони йдуть не по рівній поверхні як завжди. А ще треба не втратити дорогу. Тож ми уважно зиркали то наліво, то направо, шукаючи позначки маршруту по деревах і каменючках.

Позначечка

Підіймаючись, можна натрапити на багато прекрасних речей:

Квіти, що любенько собі ростуть

Гарні коники

Іноді здається, що до гори рукою подати.

Іноді, що ногою.

Комусь може здатись, що він падає від утоми.

Хтось відчуватиме купу сил та енергії.

Головне - не забувати, що нагорі чекає прекрасний краєвид. І радість від того, що ми чогось досягли. Це справді було так круто і смішно водночас. Ми піднялись нагору, постояли втішені на самому вершечку, пофотографувались, поїли хліба, подумали про молоко. А потім хтось бовкнув: "А може насправді вершина не тут". Ми всі посміялись, але зла думка закралась в голову. Тим не менше, то таки була вершина. Гіпгіп ура)

Важливо:

1. Як пише Вікіпедія і як вже змогли перевірити ми, "До висоти приблизно 1300 м гора вкрита лісом, вище починаються альпійські луки, а ще через 100 м - суцільні кам'яні розсипища". Тож, шановне панство, вважайте. Добре дивіться під ноги, аби не мати на тілі чогось дуже співзвучного з горою.

2. Для того, щоб було легше йти, можна скористатись патиком (палицею). От як ця панянка на фото.

3. Якщо немає чим зайнятись, завжди можна пограти показуху. Це дуже весело.

 4. Вівці - це класно.

5. Прагнете дізнатись чи не пора вам піти у перукарню? Фотографуйтесь під час бігу. Якщо ви схожі на собаку, то пора)

Ви теж помітили цю неймовірну схожість?)

Для тих, хто не знає: зліва - Беар Грілс. Справа - Назар. А може й навпаки)

Дякую за фото Тані, Юлі та Дімі.

Дякую горам, за те, що вони є.

Дякую всім, хто прочитав хоч рядочок.