Everything Is Illuminated

Донт бі дістресд. Мій початок був саме таким. Ми сиділи з дівчатами у когось вдома, пили кавучай, їли щось смачне і дивились фільм Everything Is Illuminated. 

Метафізика - це чиєсь все

Всі знають про Харукі Муракамі. Хтось говорить про нього, хтось співає пісні, а дехто читає його книги.

Руки, ростіть правильно

Вічно читаючи "Як зробити...", "Як навчитись..." і т.ін., починаю чимось (+кимось) захоплюватись і вірити, що в мене руки теж з потрібного місця ростуть. Зазвичай, потім переконуюсь в протилежному).

Тим не менше, остання спроба виявилась не такою вже й безнадійною. Декупаж в кожну хату)

Що я робила?

Взяла коробку, давно забуту коробку, може навіть з дерева. Відкрутила від неї ручку.

Пора почати читати

Читання влітку не є життєвою необхідністю. Навіть більше. Літо вважається найяскравішою порою року, тобто, часом, коли потрібно розважатись, наповнюватись енергією і вітамінами, вдосталь використовувати свою свободу і насичувати пам’ять моментами, які потім можна буде витягнути наверх з далеких закапелків і розсмакувати з гарячим чаєм.

Тим не менше, у моїй голові з’явилась ще одна прочитана книга – “Я обслуговував англійського короля”. Автор – Богуміл Грабал.

Далі крути педалі

Читаю Збруч і не можу натішитись - велосипеди стають все більш популярними. Невже? Невже колись я, уже на той час старша жіночка з не надто спортивними руками-ногами-чи ще чимось там, сяду на свій уквітчаний ровер і спокійно поїду на роботу, вітаючись з моїми знайомими легким помахом руки, бо мені не доведеться трястись по жахливих дорогах. Не буду злякано визирати у вікно, сподіваючись, що мої 2 колеса ще на місці. Не доведеться вибачатись перед ледь не переїханими людьми і втікати з-під автобусів, водії яких чомусь іноді ненависно намагаються беркицьнути тих, хто їде кудись на своїх двох за допомогою інших двох.

Я маю щиру надію, що скоро ми всі будемо більш цивілізованими. Повітря стане чистішим, а тіла - спортивнішими. Адже допоки існують такі фестивалі, люди пишуть роверні статті і створюють натхненні проекти, можна сміливо сідати на свій велосипед і тішитись)

До речі, погляньте на цей прекрасний блог - lvivcyclechic.blogspot.com

Особливо я зацінила чудовий пост зі світлинами мільйонів велосипедів. Адже сама нещодавно почала фотографувати всі можливі ровери.

Наш намет налаштований на дощ

Привіт, я звичайнісінький намет і я ненавиджу сидіти вдома. Правду кажучи, мене витягують з балкону не так вже й часто - зазвичай, влітку чи влітку, або ще деколи влітку. Цього тижня мене знов розкладали і це було просто прекрасно. Як і всі порядні намети, я люблю точність. Тож почнемо спочатку.

Планування - ознака того, що подорож вдасться. Так думаю я. Проте не мій власник і його друзі. Зустрівшись за день до подорожі, вони пришиблено волочились по парку і їли морозиво замість того, щоб детально розплановувати кожну хвилиночку нашого перебування не вдома.

Привіт, перший пост

 Що таке втомащастя, або як спробувати йти в гори 

В одному дівчачому фільмі головна героїня казала, що будь-яке знайомство потрібно присмачувати цікавими деталями. Так от, привіт. Мене звати Таня. Мені 19 років. І я ніколи по-справжньому не ходила в гори. Донедавна. 

Десь на початку липня моя прекрасна одногрупниця Юля сказала: "Їдем в гори". Я відповіла, що ОК. І після недовгих приготувань ми вже спокійно тряслись собі в поїзді Львів-Рахів. Насправді, їзда в поїзді не є найспокійнішим у світі заняттям. Одного разу ми з Максом (Макс - це такий блондин, що часто з'являтиметься на моїх світлинах) їхали звідкись кудись. Мило собі про щось балакали. А потім загорівся поїзд. Просто взяв і почав горіти. Подумаєш. 

Забігаючи наперед скажу, що липнева пригода закінчилась добре, адже містер провідник (тобто, людина, яка знала куди і як йти, тобто, Діма) взяв нас у свої мужні руки і сміливо довів аж на гору. 

Ось і наші щасливі обличчя. А ця голова, що закриває іншу голову, належить саме містеру провіднику.

То ми на горі Синяк.