- Таня, Таня! Приходь сьогодні у ГІФ (авт.: “Говорить Івано-Франківськ” – місцева кав’ярня). Ми з ФРІ (авт.: Фундація Регіональних Ініціатив) організовуємо зустріч з Іреною Карпою. Це мало кому відомо. Не знаю чи прийде багато людей. Будь ласка, приходь! – лунало у моїй трубці.
- Ок, - погодилась я і почала вдягатись.
Людей таки набігло. Майже всі столики були зайнятими. Я умостилась, втішилась і приготувалась слухати.
Незабаром прийшла Карпа – вся така малесенька, худесенька. І почалось.
Зустріч проходила у формі дружнього діалогу. Небоязкі особи запитували Ірену про всяке, а вона відповідала і відповідала, ледве встигаючи щось посьорбувати.
Говорила про все:
- життя взагалі
"Немає ніякого сенсу робити себе нещасним, щоб потім комусь дорікати."
- асоціації з Франківськом
- подорожі
- дітей у подорожах
"Якщо у вас ще немає дітей, висипайтесь.")
- походи в гори
"Гори – швидкісний психотест."
- можливості знайти себе
"Якщо тобі 20, у тебе купа крутих ідей в башці, треба їх втілювати."
- і творчий шлях
"Я завжди знала, що хочу бути письменником і щоб мені платили гроші за те, що я прикольна."
Карпа таки прикольна. Якась дуже проста і складна водночас. А ще смілива та ініціативна. Принаймі мені так здалось.
А що думаєте ви?
Любите читати, слухати, споглядати Карпу?